The main purpose of this article is to prove that one can become a personality only through culture. The authors propose to regard culture as a relatively autonomous spiritual sphere, which transcends the narrow requirements of the concrete society in its historical limitations. They argue that personality is the highest level of human development to emerge in culture, whereas the level of a biosocial organism is provided by society. The authors claim that only culture, be it religious or secular, contains (...) an existential and spiritual imperative which demands each human being to realize one’s own potential humanity. They explain why in a postmodern world culture becomes an “existential choice” of each human being, depending on one’s free will: to inherit the culture, to become a human being of humanity or not. In the Free school of philosophy and culture seminars, the authors propose to enter the field of culture through the mutual interpretation of a chosen masterpiece of world literature and to link its message with our lives. (shrink)

Філософія доби Відродження (XV–XVI ст.) передбачає наявність світоглядних детермінант, що мають глибинний герметичний сенс. Із розвитком гуманітарного знання необхідним стає прагнення визначити послідовність суджень теоретичного й наукового змісту. Людина, як специфічний мікро-макрокосм, у площині буття набирає універсальних рис, пов’язаних із визначенням метафізичних основ пантеїстичної діалектики. Цілий комплекс ідей пантеїстичного і магічного розуміння природи, що уособлює ідею вічного творення, вибудовує Т. Кампанела. Автор статті обстоює тезу про те, що теоретична спадщина італійського мислителя має значення для поглиблення внутрішніх зв’язків між отологічними і (...) теоретико-пізнавальними детермінантами гуманістичної традиції. (shrink)

Філософія доби Відродження, а саме XV–XVI ст., передбачає наявність світоглядних детермінант, що мають глибинний герметичний смисл. З розвитком гуманітарного знання необхідним стає прагнення визначити послідовність суджень теоретичного й наукового змісту. Людина як специфічний мікро-макрокосм у площині буття дістає універсальні риси, пов’язані з визначенням метафізичних основ пантеїстичної діалектики. М. Кузанський вибудовує комплекс ідей пантеїстичного і магічного розуміння природи, що уособлює ідею вічного творення. Автор статті захищає тезу, згідно з якою теоретична спадщина мислителя має значення для поглиблення внутрішніх зв’язків між отологічними і (...) теоретико-пізнавальними детермінантами гуманістичної традиції. (shrink)

Філософська думка доби Відродження XV–XVI ст. передбачає наявність світоглядних детермінант, що мають глибинний герметичний сенс. Із розвитком гуманітарного знання необхідним стає прагнення визначити послідовність суджень теоретичного й наукового змісту. Людина як специфічний мікро-макрокосм у площині буття набуває універсальних рис, пов’язаних із визначенням метафізичних основ пантеїстичної діалектики. Дж. Бруно вибудовує цілий комплекс ідей гностичного розуміння природи, що уособлює ідею вічного творення. Автор статті обстоює тезу, що теоретичний доробок італійського мислителя має значення для поглиблення розуміння внутрішніх зв’язків між космологією античного світу і (...) пріоритетом у розвитку геліоцентричної моделі світобудови. (shrink)

Філософія Відродження передбачає наявність світоглядних детермінант, що мають глибинний герметичний сенс. Із розвитком гуманітарного знання необхідним стає прагнення визначити послідовність суджень теоретичного й наукового змісту. Людина як специфічний мікро-макрокосм у площині буття отримує універсальні риси, пов’язані з визначенням метафізичних основ пантеїстичної діалектики. Фр.Петрарка вибудовує цілий комплекс ідей пантеїстичного розуміння природи, що уособлює ідею вічного творення. Автор статті захищає тезу про те, що теоретична спадщина італійського творця має значення для поглиблення внутрішніх зв’язків між отологічними і теоретико-пізнавальними детермінантами гуманістичної традиції.

The Nobel Laureate Illya Prigogine compares the recent breakthroughs in human biology to the major changes that occurred when the Neolithic period succeeded the Paleolithic, 12,000 years ago. Although there is disagreement about the meaning of these changes, most opposing views recognize that a “major transformation” took place. Some interpret the recent breakthroughs in neuroscience as the first step toward “our posthuman future” whereas others see the consequences of these achievements as the end of humankind. Genomics and neuroscience are (...) the main fields that, at this point, give rise to such a debate, some authors stating that neuroscience raises even greater anthropological and ethical challenges than does genomics. This article focuses on neuroscience. Its main object is to critically assess these diverging opinions on the impact of neuroscience and to determine whether both sides are not telling us something important about ourselves and how neuroscience could enlighten healthcare ethics. (shrink)