Ch. 1. Ėtnologii͡a puteshestviĭ -- ch. 2. Mifologii͡a puteshestviĭ -- ch. 3. Filosofii͡a puteshestviĭ -- ch. 4 Apostolʹstvo puteshestviĭ -- ch. 5. Velike geograficheskie otkrytii͡a -- ch. 6 Uslugi dli͡a puteshestvennikov -- ch. 7 Industrii͡a turizma -- ch. 8 Rekreat͡sii͡a.

The author investigates some Plotinus’ metaphors such as: war as the father of all things, universal life as a theatre performance, longings, works and horrors of bloody terrestrial life as a childish "external game", a battle as pyrrhic… All the mentioned metaphors are important for correct interpretation of ideas by the late Hellenistic philosopher. Plotinus’ doctrine of chaocosmic harmony is stated in its comparison with the data of modern science (of synergetics). The author of the paper confirms a conclusion that (...) the oriental ideas range exerted influence on the great Antique thinker’s creative work. This influence was mediated and included Plato as an intermediary. (shrink)

В монографии представлены результаты исследовательской работы по проблемам философии истории, которые рассматриваются в русле философско-герменевтического подхода М. Хайдеггера и Г.-Г. Гадамера.

Kn. 1. Problema individualʹnogo bessmertii︠a︡ v istorii russkoĭ filosofskoĭ mysli XIX-XX stoletiĭ.

What do the psychoanalyst and the historian have in common? This important question has stimulated a lively debate within the psychoanalytic profession in recent years, bearing as it does on the very nature of the psychoanalytic enterprise. Edwin Wallace, a clinician with training in the history and philosophy of science, brings a ranging scholarly perspective to the debate, mediating between rival perspectives and clarifying the issues at stake in the process of offering his own thoughtful conception of the historical nature (...) of psychoanalysis. For Wallace, the procedures, problems, and interpretive possibilities of psychoanalysis and history are strikingly constant and mutually illuminating. He insists, further, that the fundamentally historical nature of psychoanalysis poses no threat to its scientific dignity. In arriving at this verdict, Wallace pushes beyond his expansive treatment of the many parallels between history and psychoanalysis to a systematic consideration of the problem of causation in both disciplines. Tracing the historical background of causation in science, philosophy, history, and analysis, he offers a logical analysis of determinism and a critique of causal language in psychoanalysis while adumbrating the historical character of psychoanalytic explanation. _Historiography and Causation in Psychoanalysis_ is a thought-provoking work that cuts across disciplinary boundaries. It will cultivate the historical sensibilities of all its clinical readers, broadening and deepening the intellectual perspective they bring to the dialogue about the nature of psychoanalytic work. Timely and rewarding reading for analysts, psychiatrists, and clinical psychologists, it will be welcomed by historians and philosophers as well. (shrink)

Abstract.In recent issues of Zygon, numerous reflections have been published commenting on where the field of science‐and‐religion has been, where it presently stands, and where it should move in the future. These reflections touch on the importance of the dialogue and raise questions as to what audience the dialogue addresses and whom it should address. Some scholars see the dialogue as prospering, while others point out that much work needs to be done to make the dialogue more accessible to a (...) larger audience and more successful at tackling the provocative questions before us. Other academics view the questions themselves as needing further consideration and focus before answers to them can even be explored. In this article I provide a general overview of these essays by outlining some general categories of thought that seem to emerge from the contributors. I then present some of my own opinions concerning the future of the science‐religion field and emphasize that the dialogue, in addition to its traditional roles, must further the philosophical framework that can aid humanity in resolving the most pressing global concerns of our time. (shrink)

Метою статті є порівняння антропології статі В. Розанова та етики статевої відмінності Л. Ірігаре, виявлення подібностей та відмінностей цих концепцій, оцінка їхньої ролі у становленні гендерних досліджень. Теоретичний базис об’єднує компаративістський метод та гендерний підхід, основою якого є не просто опис різниці статусів, ролей та інших аспектів життя чоловіків та жінок, а й подолання андроцентризму сучасного світу. Наукова новизна полягає, в тому, що в статті вперше в контексті гендерних досліджень було зроблено спеціальне філософсько-антропологічне порівняння концепцій статі Розанова та Ірігаре. Це (...) дозволило розанівську концепцію зарахувати до есенціалізму, а концепцію Ірігаре – до анти-есенціалізму. У статті також виявлена схожість антропології статі Розанова та етики статевої відмінності Ірігаре в аспекті поняття сексуальності, проаналізовані та детально зіставлені їхні основні ідеї. Висновок. Спільним в концепціях Розанова та Ірігаре є утвердження жіночої суб’єктивності, яка є рівноцінною чоловічий. Жіночий еквівалент сексуальності у Розанова проявляється в понятті "самочності", а у Ірігаре – в метонімії "двох губ". Методологічною основою їхніх концепцій виступає непереборна опозиція "чоловічого" та "жіночого". Розанов прагне до ототожнення "чоловічого" та "жіночого", а Ірігаре більше зосереджується на їхній радикальній відмінності. За Розановим гендерні відмінності детерміновані біологічно або метафізично, що визначає їхній вічний та незмінний характер. У свою чергу Ірігаре стверджує, що гендерні відмінності обумовлені фалоцентричною культурою та можуть бути подолані разом зі зміною мовних структур. Принципова ж схожість концепцій двох філософів полягає в тому, що в них сексуалізовоно не лише чоловіче, а й жіноче начало. Таким чином, Розанов у своїй стилістиці, акцентованій на увазі до тілесності, напрочуд близький теперішній гендерній антропології та може розглядатися як її предтеча. Разом з тим вплив філософських концепцій Ірігаре на сучасні гендерні дослідження полягає в тому, що вона вперше вказала на необхідність створення жіночого іншого дискурсу, який поважає статеву відмінність, та показала проблематичність виділення відмінності жіночого іншого від будь-якого іншого в ньому. (shrink)

Мета. Стаття спрямована на переосмислення ключових ідей екзистенціального аналізу для сучасної теорії і практики виховання. Теоретичний базис. У дослідженні було використано такі теоретичні методи: аналіз, синтез, порівняння та узагальнення фундаментальних положень екзистенціального аналізу як однієї з течій сучасного психоаналізу. Наукова новизна. Охарактеризовано екзистенціальний аналіз (дазайн-аналіз) Л. Бінсвангера і логотерапію В. Франкла для їх подальшого впровадження в педагогічну теорію і практику. Наголошено, що положення екзистенціального аналізу в освіті спрямовані на допомогу дитині в пошуку цілей і навчальної мотивації в умовах швидко змінюваного (...) світу. Доведено, що екзистенціальний аналіз фокусується на ідеї повернення до традиційного бачення педагога як провідника дітей на шляху до їх самореалізації і пізнання себе. Висновки. Відзначено, що "екзистенціальне спілкування" учителя з учнями допомагає останнім переживати новий життєвий досвід, відтворити його сенс і планувати своє майбутнє в перспективі. Ідеї екзистенціального аналізу спонукають до врахування в педагогічній практиці етичного компонента, який спрямований на передбачення можливих ризиків у житті, вибір способів для досягнення планів, сприйняття обмеженості бажань і пояснення розумної насолоди від життя, без зайвих надмірностей. І щоб досягти цієї мети, надано рекомендації щодо роботи з мотивацією дітей, необхідністю навчати учнів визначати своє місце в системі суспільних відносин та обирати професію для служіння істині й людям. (shrink)

Introduction. A radical tendency in modern approaches to understanding the mechanisms of the brain is the tendency of some scientists to believe that the brain is a receptor capable of capturing thoughts; the nature of the occurrence of the thoughts themselves, however, is not to be clarified. However, speech expressing thoughts is undoubtedly the result of the work of the brain, so studies of the frequency structure of speech can be the basis for considering the material structure of the brain (...) as a kind of “antenna”. In this approach, the problem of noise protection against the background of the undeniable frequency similarity of speech and music appears to us from somewhat different positions. This study raises the question of how essential the overall height of the musical system is to the perception of music (are there musical systems that are harmful or useful, in terms of their effects on the psyche). This question is also relevant to speech perception.Methodology and sources. The main sources in which the work of the brain and the essence of consciousness are considered from the positions indicated above were for us the work of American and British neurophysiologists and psychiatrists (Sam Parnia, Peter Fenwick). These scientists are studying the phenomena that accompany clinical death, and argue that at these moments the brain functions to the greatest extent as a receiving “antenna”. Assuming that any antenna is to be tuned, we are trying to identify possible ways to “tune” the brain. To do this, we propose to study the frequency characteristics of speech (in the simplest case, when singing vowels in a calm state) for their belonging to a particular musical system, as well as the peculiarities of music perception depending on the musical system (on the height of the note “la”). Varying the frequency characteristics of speech in a particular musical system can be considered, in our opinion, the main way to “tune” the brain. The methodology of the method is based on the use of frequency analysis of sound and the basic provisions of the elementary theory of music.Results and discussion. The main conclusion made by Western psychiatrists is the brain is not an organ of thought, consciousness exists independently from outside, the work of consciousness cannot be explained by the functioning of the brain – it requires a hardware check. If the neural network is an “antenna” that captures thoughts, and its “adjustment” at the physical level can be carried out (and is carried out) through sensory systems (including the hearing organ), the study of the frequency structure of speech will answer a number of important questions, including including related and higher brain functions (insight, creativity). Our experiments (Saint Petersburg Electrotechnical University, FIBS, department of EUT) showed that the influence of the “increased” or “lowered” musical-speech system on brain activity is insignificant. The study revealed the equiprobability of the frequency structure of speech. Since our brain lacks some characteristic set of frequencies – elements of a uniformly temperamental system, it is not necessary to talk about the harmful (or any other noise) effect of the “raised” and “lowered” systems due to deviation from the “internal standard”.Conclusion. In response to the assumptions made by Western experts, we proposed a frequency interpretation of the processes occurring in the brain, which, perhaps, will explain in more detail such phenomena as inspiration, discovery, etc., which occur with minimal activity of consciousness. Despite the limited methods of hardware study of factors that influence the activity of the brain and largely determine its higher functions (for example, creativity), the results of the brain's work in relation to music (both in terms of its creation and in terms of our reaction to it) are quite analyzable, which was shown in this study. The “musicality” of speech is extremely vividly represented in its frequency structure and allows one to reveal, to one degree or another, the features of the brain. (shrink)