The essence of Nietzscheanism as a philosophical doctrine has never been characterized by a definite consistency or certainty. Instead "indirect followers" and interpreters of Friedrich Nietzsche's philosophy (since this thinker did not have direct followers or a particular school) resorted to a variety of interpretations of his concepts. Considering that, the hermeneutic aspect of the study not only of Nietzsche's texts, but also of his interpreters allows us to look at the hidden potential of the concepts of the German philosopher (...) from a new point of view. In this research, we seek to focus on looking for Nietzschean roots in Ernst Jünger's creative legacy, tracing the transformation of his ideas along the author's intellectual path and showing how those ideas correlate with those of Friedrich Nietzsche himself and how they differ. As a reference point for any study of interpretations of Nietzsche's philosophy, the author singles out many German philosopher concepts at the edge of various interpretations. Such central concepts in the article include the idea of "Apollonian" and "Dionysian" principles (the first), the anthropological idea of " Overhuman" and the interrelated metaphysical triad of "will to power," "reevaluation of all values," and "eternal return." In addition, one of the leading motives of the 20th century, which can be traced to an attempt to read Nietzschean ideas, postulates their location at the junction of philosophical and political-ideological concepts. Analyzing the peculiar hermeneutic conflict of Nietzschean philosophy based on this phenomenon, the author turns to early attempts to understand and implement the ideas of the German thinker, which were carried out directly in Germany. This context is connected in the article with the formation of the foundations of the conservative revolution and the figure of Ernst Jünger since the interpretation of this thinker, to some extent, can be considered one of the first and, undoubtedly, the most resonant. In the course of the research, the author turns to Nietzsche's original texts, forming a kind of hermeneutic circle of the author and interpreters, interpreters and the interpreted, ultimately obtaining in this system the opportunity for a thorough and as independent as possible analysis of the original ideas, counting on the probability of reducing the error of one's interpretation due to paying attention to the entire interpretive field texts The considered ideas of Ernst Jünger demonstrate this thesis, expanding the contextual field of the Nietzschean Overman and the metaphysics of the Will to Power and giving these concepts in an interpreted form a particular social dimension along with the philosophical one, which provides a new context for the interpretation of the ideas of Friedrich Nietzsche. (shrink)

Religious Remembrance. Professor Mykola Zakovych.

Scientists need that scientific descriptions meet request methodological principles. Science knowledge is independent. Methodological principles guarantee autonomic regime of scientific investigations. Methodological principles are requirements the process of descriptive knowledge receiving as result of methodological analysis on best samples of scientific investigations, or methodological standards in history of science. There are mane principles in methodology of science: autonomic scientific investigation, competence, objectivity, expedience, systemness, verification, coherence, unity of methods, integration, differentiation, many-variation of formulizations, modernizations, diversity of chosen types of descriptions, (...) two logical meanings – truthfulness and falseness. (shrink)

The turn of the 20th and the 21st century is a very interesting period. On the one hand, there is a growth of internationalist tendencies, which make us look for common values and universal culture, and on the other hand, the centrifugal tendencies lead to the revival of new forms of nationalism and national and religious conflicts. Integrative tendencies are an unquestioned fact of every aspect of societal life: economic, political, and in culture, which succumbs to a tendency to create (...) global and universal mass culture. It turns out, however, that neither international commerce, nor the blossoming systems of communication and transport, provide us with the common feeling of identity or belonging. At the same time the need for those does not cease to exist. As a result, “people rediscover or create new historical identity”, since they feel uprooted and “need new sources of identity and new forms of stable community, new systems of moral imperatives, which could give them a sense of meaningful and purpose life”. One of the most important forms of collective and cultural identity still turns out to be the national one. The prophecies of the end of the era of nations have not come true. “The strength of national sentiments – writes Jerzy Szacki – even if changeable in time and diverse in space, does not show any symptoms of clear decline, the era of nations keeps lasting and nothing predicts it will end soon.”. (shrink)

Jean Mitry _The Aesthetics and Psychology of the Cinema_ Translated by Christopher King London: Athlone Press, 1998 ISBN: 0-485-30084-2 403 pp.

This article presents the psychological meaning of school-to-work transition. Transition to taking up new social roles entails numerous difficulties, and that is why young people see it as a crisis point. According to researchers one of the predictors of effective transition to the labour market is self-efficacy. This article presents the two obtaining approaches to the psychology of self-efficacy beliefs. Both specific and generalized self-efficacy belief are good predictors of human behaviour, which has been repeatedly confirmed in the studies. The (...) authors of this compilation have integrated the two dominating approaches into one theoretical model, taking account of the three levels of generality proposed by Rosch. By doing that, a theoretical model has been created which allows for organising self-efficacy beliefs relating to life roles into a three-level hierarchical structure. (shrink)

The article considers one of the most significant concepts in Aristotelian philosophy: the concept of substance and its interpretation in the works of existential Thomists. The emphasis is placed on the fact that the doctrine of substance is first and foremost to be considered in the context of the identification of the subject of scientific knowledge and in the context of the way of knowing this subject. In order to illustrate the epistemological realism, which, according to Thomists, inheres in Aristotle’s (...) philosophy the article analyzes the previous philosophers’ views on the true subject of scientific knowledge. This subject is individual being, which forms the basis of philosophical understanding of things, as a subject of scientific knowledge. It should be noted that the method of constructing of Aristotle’s science general theory is finding reasons why something is just what it is from the viewpoint of necessity. Krąpiec believes that the way Aristotle comes to the formation of the four causes is related to the specificity of the question διὰ τί. This analysis through causes allows us to understand that each single entity has a composite structure. Furthermore, Aristotle considers substance as a logical and grammatical category and as a main category in the ontological sense, as the mode of the initial being of things. Therefore, categories reflect the actual structure of things, namely the way of its existence on the essential and accidental levels. The very substance itself is recognizable only through the accidents associated with it and represents itself through them. However, the substance precedes its accidents in three meanings: ontological, definitive, and epistemological. (shrink)

У статті здійснено аналіз досвіду античної Греції у напрацюваннях Платона та Арістотеля щодо державної, а спочатку громадянської, цензури щодо виробів мистецтва, а також роль чуттєвого сприйняття, образу, суспільного ідеалу, цілісності оформлення свідомості людини на спосіб її існування у суспільстві. У статті показані дві основні тенденції щодо первинності чи вторинності мистецького виховання в державі. Розглянуто теоретичне осмислення ролі образної чуттєвості в побудові свідомості народу, яке було зроблено Г. Лессінгом в аналізі меж між мистецтвом скульптури та поезії. Як висновок, ми маємо узагальнення (...) у вигляді чуттєвості, образу, мислення відносно індивіда, а також досвіду, мистецтва, науки відносно становлення культури взагалі як суспільних форм діяльності індивідів. У зв’язку з нерівномірністю складу самого суспільства, поглибленням розподілу праці у ньому, ми маємо і розчленованість, різноманітність чуттєвості, образності мислення в різних прошарках суспільства, що і призводить до появи інституцій цензури як зовнішнього закону стосовно громадян. Ця проблематика дає нам змогу виявити суспільну сутність чуттєвості індивіда, а цензуру – як спробу зовнішнього утримання цілісності світобачення індивіда всередині держави. (shrink)

Книга Об’явлення містить незвичайні та символічні образи. В центральній частині книги розміщені уривки про антихриста. Число 666 є однією із його характеристик і завжди привертало увагу коментаторів. Протягом церковної історії було застосовано багато різноманітних герменевтичних методів для визначення значення числа 666. Церква Адвентистів сьомого дня виникла в XIX столітті на основі досліджень пророчих текстів апокаліптичних книг Даниїла та Обʼявлення. Відсутність герменевтичного аналізу тлумачення числа 666 серед ранніх адвентистів зумовлює необхідність цього дослідження. Стаття присвячена визначенню та аналізу особливостей герменевтики ранніх адвентистів (...) при тлумаченні числа 666. В першій частині дослідження проаналізовано тлумачення числа 666 в міллеритському русі з 1833 по 1844 роки, а в другій частині – в адвентистському русі з 1844 по 1888 роки. Герменевтика коментаторів міллеритського та адвентистського рухів була основана на історицизмі. Вони тлумачили біблійні пророцтва в контексті конкретних історичних подій. Були сформовані три основні тлумачення числа 666: 1) 666 років; 2) 666 церковних організацій; 3) Титул Vicarius Filii Dei. Завдяки впливу Вільяма Міллера серед міллеритів стала поширеною думка про те, що число 666 означає проміжок часу 666 років. 666 років було включено в хронологічні обчислення інших пророчих періодів з біблійних апокаліптичних книг: 2300, 1260, 1290 і 1335. Ранні адвентисти проігнорували тлумачення Вільяма Міллера і популяризували другу інтерпретацію, згідно якої число 666 символізує 666 церковних організацій, які є частиною духовного Вавилону. Третю інтерпретацію запровадив Урія Сміт, який використав герменевтичний метод гематрії. Урія Сміт популяризував інтерпретацію, згідно якої латинський титул папи Vicarius Filii Dei має числове значення 666. (shrink)

(2014). Transition to Crisis-Free Development: A Myth or Reality? World Futures: Vol. 70, No. 2, pp. 93-119.

У статті аналізуються основні риси соціального вчення Вселенського патріархату щодо проблеми бідності. Застосовано герменевтичний (аналіз окремих документів соціальної доктрини Константинопольського патріархату) і компаративний методи з метою вивчення різних інтерпретацій сучасного соціального вчення християнських церков щодо ставлення до проблеми бідності та шляхів її подолання. Досліджується соціальне вчення Вселенського патріархату про подолання бідності, яке залежить від уявлень сучасної теології про необхідність радикальної етичної солідарності з маргінальними й експлуатованими верствами населення. З’ясовано, що соціальне вчення Вселенського патріархату пропонує національним державам здійснювати політику соціального захисту, (...) виходячи з визнання абсолютної гідності кожної особистості та спираючись на досвід практики соціальної дияконії і критичну аналітику сучасного глобалізованого капіталізму. Доведено, що соціальне вчення Вселенського патріархату є аналогічним до ідей соціальної доктрини папи Франциска, але при цьому залишається більш реалістичним та не ставить під сумнів сучасний капіталізм у цілому, а пропонує його реформування в напрямі розвитку культури спільнотності на основі застосування християнського морально-правового розуміння прав особистості. У соціальному вченні Вселенського патріархату значна увага приділяється моральним обов’язкам особистостей та спільнот щодо солідарності з бідними, мігрантами, постраждалими від соціальних викликів сьогодення. Капіталістичний етос пропонується гуманізувати через прийняття моральної регуляції з боку вищих етичних цінностей християнських спільнот, а не замінювати на посткапіталістичний етос християнського соціалізму. Таким чином, соціальна доктрина Вселенського патріархату стає виявом солідаризму, більш консервативного і прокапіталістичного, ніж соціальне вчення папи Франциска та політична теологія Джона Мілбанка. (shrink)