Abstract

Стаття присвячена історії становлення жіночого рабинату в іудаїзмі США. Оскільки сміха (звання рабина) надається в теологічних навчальних закладах, то авторка акцентує свою увагу саме на них. Розглянуто позицію представників ортодоксального іудаїзму, які, базуючись на Галасі, забороняють жінкам ставати рабинами. Далі розглядається, яким чином навчальні заклади різних напрямів сучасного іудаїзму (реформістського, реконструктивістського та консервативного) приймали рішення про дозвіл жінкам вступати до рабинських факультетів та отримувати сміху. Авторка пов'язує ці зміни з феміністським рухом 1960-70 рр. Виділено загальні проблеми жінок під час навчання та після його закінчення: жінки мають менше шансів стати рабинами в громадах, аніж чоловіки; жінкам важче знайти баланс між обов'язками рабина та їхніми жіночими функціями в сім'ї. Показано, що жінки привносять до рабинату нові цінності та стилі управління громадою ("спів-рабинат"). Вони також створюють релігійні обряди, присвячені суто жіночим життєвим циклам