Abstract

Концепція інтегрального гуманізму французького мислителя Жака Марітена є одним із найбільш вагомих інтелектуальних здобутків в царині католицького соціально-політичного філософування у ХХст. Базове цілепокладання автора цієї розвідки полягало у прагненні висвітлити соціально-орієнтовану філософію Ж.Марітена на ширшому тлі його відданості томістично-арістотеліанській думці, але як живій та відкритій традиції, що містить неабиякий евристичний потенціал і нереалізовану здатність для самоактуалізації в новому ідейному контексті. У статті проаналізовано ставлення Ж.Марітена до спроб ідентифікувати та надати чітку дефініцію тому філософському напряму, до якого належав мислитель. З’ясовано, що креативна томістська філософія Ж.Марітена являла собою виважену серединну позицію між закапсульованим, аісторичним традиціоналізмом та нестримним, знекоріненим модернізмом. До того ж сукупність політичних ідей філософа тією ж мірою являє собою збалансовану концепцію, що пролягає між двома екстремумами, а саме, індивідуалізмом Дж.Локка та колективізмом К.Маркса. Стаття також містить стислий огляд історії формування політичної думки Ж.Марітена під впливом Шарля Морраса та антидемократичного реваншистсько-роялістського руху Action française, розгорнутий аналіз ідей французького філософа щодо незадовільного вплетення євангельських істин у тканину суспільного життя західної цивілізації, а також зображення Марітенової критики тоталітаризму, індивідуалізму та секуляризованої форми натуралістично-антропоцентричного гуманізму. У статті використано першоджерела, а також напрацювання таких дослідників філософії Марітена як Д.Ґалахер, Дж.Маккул, Ф.Коплстон, Б.Дуерінг, Ю.Лонг, Л.Ібарра, Р.Макінерні, В.Шульц і українських знавців Марітенової спадщини – А.Дахнія та С.Шевченка.