Abstract

Феномен “пристріту”, широко поширений у багатьох культурах і соціальних групах, вже досліджували з різних боків, але філософське значення цього явища залишається недостатньо вивченим. Метою поточного дослідження було визначення джерел в людській психіці та соціальних структурах, які роблять віру в пристріт можливою і, ба більше, універсальною для різних культур. Дослідження базувалося на феноменологічному підході з використанням елементів структуралістського та герменевтичного підходів. В ході дослідження було визначено, що людство завжди пов’язувало пристріт зі “злим оком Іншого”, і “погляд Іншого” вже є досить вивченим у феноменологічному дискурсі. З цього боку, розглянуті концепції Е. Гуссерля, М. Мерло-Понті, Ж.-П. Сартра, М. Бубера. Феноменологічна концепція “Погляду” (The Look) була розширена структуралістами, передусім, М. Фуко. Саме він увів у філософський дискурс поняття “The Gaze” (також Погляд) і проаналізував його соціальні моделі (“паноптикум”) та наслідки для людини (діалектика суб’єктивації та об’єктивації). Також були розглянуті концепції психоаналітиків кляйніанського спрямування, які пов’язані з параноїдно-шизоїдною позицією, а отже і з “втечею-боротьбою” зі злим Іншим. Визначено, що страх перед пристрітом є універсальною рисою людської психіки, що пов’язаний з процесами контейнерування власних психічних елементів у умовного Іншого. Визначено п’ять гіпотетичних джерел, що впливають на виникнення віри у пристріт і ксенофобних ідеологем. Чотири з них визначені як ключові. Дослідження привносить до соціальної філософії та філософської антропології нове розуміння феномену пристріту і може бути використане для подальших досліджень у галузі філософії, історії емоцій тощо.