Abstract

У статті досліджується конструктивний потенціал альтруїзму за умов екологічної кризи. Розгадається модель екологічного дискурсу на засадах теорії комунікативної дії Ю. Габермаса, екологічної комунікації Н. Лумана та етики спільної відподальності. Підкреслюється, що форма альтруїзму на основі ідеї ordo amoris М. Шелера, тобто світоустрою, яке ґрунтується виключно на любові забезпечує екологічну безпеку як основу всеєдності світу. Альтруїзм як чинник екологічної безпеки передбачає відношення до природи не як до засобу або ресурсу, а як до партнеру суспільства. Доводиться, що ментальні смисли української культури сприяють формуванню альтруїзму на основі органічної солідарності нашого суспільства. Створення спільного світу суспільства і природи вимагає обґрунтування морально-правових норм на основі принципу альтруїзму дискурсом зрілих громадян.