У статті висвітлюється інтерпретація польським філософом-персоналістом і католицьким теологом Ч.С. Бартніком такого філософського поняття як світ. Автор звертає увагу на зв’язок бачення світу Бартніком з концепцією французького католицького філософа П. Тейяра де Шардена, який розглядав буття всесвіту як закодовану універсальну еволюцію, що в ній змогла народитись і розвинутись людина як особа. У тлумаченні Бартніка світ виступає лоном людської особи, дає їй основу, створює можливість існування, розвитку та реалізації, у свою чергу особа надає світові властиві їй форми, напрямки, інтерпретацію та сенс. (...) Польський мислитель указує, з одного боку, на подібність людини і світу в аспекті їх створення, з іншого – на їхню принципову відмінність, обумовлену тим, що людина має власну особову істоту, оскільки, отримавши в акті Божого творіння буття, закорінене в існуванні світу, індивідуалізує його в абсолютний спосіб в особі. У персоналістичному визначенні світу, запропонованому Бартніком, світ неможливо зрозуміти без віднесення до особи, а особу без віднесення до світу, адже особа охоплює весь всесвіт своєю думкою, волею, любов’ю, прагненнями, релігійністю, перебуває в ньому і формує його, будучи при цьому залежною від світу. (shrink)