Abstract

Останні десятиріччя ХХ століття в світовому культурологічному дискурсі одержали назву ери "етнічного ренесансу". У статті аналізується протистояння етнокультурного ренесансу глобальній культурі, а також ґенеза ренесансу в розвитку етнічності, самоусвідомлення етнічних рис та свідомості, з метою подолання етнічних конфліктів. Обґрунтовується, що домінуючим чинником розвитку сучасного світу є глобалізація соціокультурних процесів. Охарактеризовано розвиток сучасного суспільства з урахуванням глобалізаційних тенденцій, наслідків поширення інформаційних технологій та їх впливу на культуру. У статті досліджується констатуюча роль культури у процесі глобалізації, що обумовлена потенційно-глобальними наслідками культурно-насичених "локальних" дій; уніфікація культури, що несе у собі ризики не лише для окремої особистості, але й для суспільства в цілому. Аналізуються проблеми опису тенденцій сучасної культури. Розглядаються перспективи збереження етнічної культури у контексті протилежних за характером процесів глобалізації та регіоналізації. Автор доходить висновку, що глобалізація, інтенсифікуючи мультикультурну взаємодію, сприяє взаємопроникненню різних етнокультур, на основі чого відбувається формування толерантності в інтернаціоналізуючому соціумі.