Abstract

В статті розглядається концепт «війна» та його вербалізація в сучасному цифровому просторі. Одним з інструментів в цьому процесі є риторика як спосіб аргументації, переконання та будування реальності. Через складність цифрового просту, авторка проводить розмежування між «вербалізацією» та «візуалізацією», які обидві беруть участь у будуванні реальності. Концептуалізація війни в сучасному українському просторі не можлива без символізації, яка відбувається у всіх формах і форматах. Аналізуючи символічні фігури, авторка наголошує на їх ролі у формуванні громадської думки, створенні образу України на глобальному рівні та сприйнятті війни загалом. Авторка звертає увагу на кілька ключових символів, що набули широкого розголосу під час російсько-української війни: "Кіборги", "Да Вінчі", "Привид Києва", полк "Азов", бійці острова Зміїний, пес Патрон та інші. У статті обґрунтовується думка, що символи відіграють важливу роль у риториці війни, оскільки вони здатні концентрувати в собі складні емоційні та ідеологічні послання, сприяючи об'єднанню суспільства та формуванню національної ідентичності. Фотографія, кінематограф, музика, політичні промови, відеоролики, соціальні мережі, книги – усе потрапляє у риторичне поле та вербалізує, візуалізує символи війни. Проведений авторкою аналіз дозволяє встановити, що у сучасних умовах риторично ці символи будуються за двома модусами: етосом та пафосом, а розум, шляхетність і вчинки створюють прихильність народу. Риторичні трансформації та стратегеми, якими оперують при вербалізації війни, мають потужний вплив на суспільну свідомість.