Abstract

Стаття присвячена етичним проблемам відновлення миру в контексті викликів сучасної війни. Аналізується ситуація кризи просвітницьких ідеалів мирного облаштування світу на основі універсальних цінностей та апріорних засад людського порозуміння. Проаналізовано розвиток ідей справедливого миру та етичні аргументи стосовно виправданості війни від Середньовіччя (А. Августин, Тома Аквінський) до Нового часу й сьогодення. Окрему увагу приділено етиці миру І. Канта як такій, що визначає раціональні умови співіснування держав. Як і інші мислителі Ренесансу, Реформації та Просвітництва, Кант розумів природність війн та їх політичні цілі, однак мав на меті суспільні зміни задля їх зникнення у майбутньому. Такі цілі виявилися у міжнародному праві та ідеї світової федерації республік. Утім, нині просвітницький проєкт підважений політикою авторитарних країн. Розкрито проблему порозуміння між сторонами сучасних воєнних конфліктів (особливо у російсько-українській війні), як таку, що полягає у несумірності етичних дискурсів, орієнтованих на архаїчне минуле та утвердження бажань окремих етносів з модерним дискурсом світових демократій. Як релевантну етиці порозуміння стратегію відновлення миру підтримано ідею «нового Просвітництва», яка розвивається у сучасній західній та українській філософії і суспільній думці у широкому контексті осмислення глобальних безпекових проблем, включаючи й екологічні (війна людини з природою).