Abstract

В статті обмірковуются пост-постмодерні ознаки спекулятивного реалізму та об’єкт-орієнтованої онтології. Розкриваються постмодерні теми в поточній подієвості. Відповідно, пост-постмодерн розуміється як тренд, в якому постмодерн розвинюється, частково перевершуючи себе. Спекулятивний реалізм і об’єкт-орієнтована онтологія показані як модус спротиву модерному антропоцентризму. Задля здійснення цього в статті введено концепт інвівід, що відображує поточний стан людської істоти. Показано, що саме інвівід запобігає кореляції між реальністю та людським мисленням. Це запобігання та гіпотрофія суб’єкта розглядається як запорука виживання людства в нагальній подієвості, а інвівід – як гіпосуб’єкт. Концепт інвівіда уможливлює показ пост-постмодерних онтології, топології, екології та антропології в контексті спекулятивного реалізму та об’єкт-орієнтованої онтології. Особлива увага приділена оберту онтології на онтикологію та геометрії на топологію. На додаток досліджується, яким чином в цьому контексті постмодерний інтерес до топології обертається пост-постмодерним інтересом до атмосфери, афективного ландшафту, що потребує наструнчення. Атмосферність у цьому випадку завдається дивною, вібруючою матерією як матерією вітальною, пожвавленою та бадьорою, сповненою енергією та життям і водночас тремтячою, пульсуючою. Рухаючись від постмодерної не-евклідової топології особливості топології спеклятивного реалізму та об’єкт-орінтованої філософії вивчаються як пост-постмодерні. Така топологія описує місця, які зливаються з подіями, що там відбуваються; атмосферу дивних вимірів з браком законів перспективи як атмосферу інвівіда. Ця атмосфера, довкілля пластігломератів, індустріальних реліктів і вакцинованих організмів, що склалася через наштовхування не-людських і людських об’єктів і майбутність, що реалізується зараз же, потребує спеціального налаштування в пост-постпостмодерному дусі.