Abstract

Розуміння суспільного ідеалу та особливостей його втілення в художній діяльності, реалізація суспільного контролю над чуттєвістю через художній канон і норми, вже давно є суперечливим питанням, яке впливає як на художню творчість, так і на суспільні норми. У цій статті досліджується, як ці конструкції функціонують в якості так званих «інструментів» цензури в мистецькій культурі та у сфері виховання. Мета дослідження – визначити роль нормативності та етики в мистецтві, розглянути канон та естетичну норму як усталені традиції, проаналізувати цензуру як механізм інституційного контролю над чуттєвою діяльністю, а також з'ясувати використання естетичних засобів у гендерному вихованні. Результати дослідження вказують на подвійну роль художнього канону і норм: з одного боку, вони слугують основою традицій і культурної ідентичності, визначаючи мистецьке життя і зберігаючи суспільні цінності з плином часу. З іншого боку, вони функціонують як інструменти цензури, забезпечуючи конформізм і обмежуючи різноманітність художнього вираження. Така напруженість ще більше посилюється інституційними механізмами, які забезпечують контроль над мистецькими практиками, часто віддзеркалюючи панівні ідеології та владні структури. Досліджуючи різноманітні історичні факти та приклади, ми наголошуємо на тому, як канонізація та нормативність можуть пригнічувати розмаїття та витісняти альтернативні думки всередині мистецьких спільнот. У дослідженні розглядаються наслідки такої цензури для еволюції культурного дискурсу та збереження суспільної нерівності. Отримані висновки вказують на необхідність детального вивчення канону та норм у мистецьких середовищах, визнання їхньої ролі не лише як культурних артефактів, а й як інструментів контролю. Завдяки критичному підходу до концепцій, що обґрунтовують необхідність канонів та норм в художній діяльності, у дослідженні відстоюється ідея більшої відкритості мистецького процесу, що ставить під сумнів усталені ієрархії та сприяє створенню плюралістичного культурного середовища. Отже, це дослідження робить свій внесок у постійні дискусії навколо мистецької свободи та цензури, спонукаючи дослідників і практиків переосмислити вплив канону та нормативності на мистецькі інновації та суспільні ідеали.