Abstract

Одна із істотних особливостей історії ісламу і мусульманської релігійної духовності – культ знань. Іслам виробив зовсім іншу модель співвідношення віри і знання, знань про Бога і знань про Всесвіт, релігії і науки, ніж та, яка була властива християнству. За кілька століть ця відмінність стане разючою: ми побачимо Європейську цивілізацію, де церковна влада жорстоко винищувала паростки вільнодумства і науково-думства і мусульманську цивілізацію, де культ знань набув сакрального виміру. Широкий розвиток середньовічної мусульманської культури, науки й мистецтва, який здійснив чималий внесок у розвиток світової наукової думки, постав як втілення мусульманами в життя одного з головних релігійних обов’язків – отримання знань, адже шлях до знання тлумачився в ісламі як шлях до осягнення могутності й милості Всевишнього. «Немає ліпшого вклоніння Аллахові, ніж набуття знань», - буде написано на мактабах і медресе. Вчителі й учні цитуватимуть рядки Корану: «О Господи! Примнож моє знання»! Кожен новий мусульманський правитель – від халіфа до його радників і міністрів – мусив збудувати мечеть, власний мавзолей і… бібліотеку.