Abstract

Актуальність дослідження полягає в тому, що самореалізація особистості в дизайнерській діяльності складає стрижневий компонент дизайнерської творчості, що проявляється в усіх сферах суспільного та індивідуального буття і має великий рівень динамізму. Сучасні реалії активізують проблему формування суб’єкта, готовності його до адаптації трансформаційних умов життєдіяльності, щоб виступити активною перетворюючою силою. Трансформація українського суспільства ХХІ століття є нездійсненою без оновлення самої людини, що можливе тільки через розвинуту здібність самої людини до усвідомленого саморозвитку та саморозгортання в дизайнерській творчості у проекції реалізації креативних підходів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні більшість науковців розглядають людину як суб’єкта власної активності і власного перетворення, а процес розвитку переважно вважають саморозвитком. Значний внесок у збагачення теорії самореалізації людини внесли сучасні вченні такі, як Р. Зобов, В. Келасьєв, М. Іванов, М. Яницький, В. Лозовий, Л. Сідак, О. Колісник тощо. Проблема самореалізації людини в дизайнерській діяльності та творчості була розглянута І. Рижовою, С. Захаровою тощо. Проблемам вивчення ігрової діяльності та ігрових технологій займалися такі дослідники як А. Дубнякова, Т. Михайленко, В.Пономарьов, Н. Шуть тощо. Методи дослідження. У теорії і практиці дослідження широко використовуються методи структурно-системного, структурно-функціонального аналізу, соціаксіологічного, що дозволили глибоко проникнути в феномен самореалізації особистості як стратегічного тренда реалізації дизайнерської діяльності у проекції реалізації креативних підходів. Результат дослідження полягає в тому, що з трансформацією соціуму людина виходить на новий рівень досконалості, потрапляє в нову площину існування, яка починає домінувати над світом природи, використовувати в повній мірі її енергетичні джерела та сировинну базу. Людина, завжди творячи за вимірами власної чуттєвості, сприяє формуванню такої дизайнерської форми, яка є процесом кодування пізнаних сутностей оточуючого світу у проекції розвитку креативних підходів. Творення дизайнерської форми у цьому процесі є матеріальним виявом перетворення природного світу на культурний світ, що потребує застосування креативних підходів. Стосунки людини з оточуючим світом діалектичні: людина формує дизайнерський простір, а він, у свою чергу, змінює і перебудовує людину за законами творчості і креативності. Висновки Самореалізація людини в дизайнерській творчій діяльності відбувається шляхом знаходження індивідом власної унікальності в своїй творчо-духовній сутності. Доведено, що самореалізація особистості в дизайнерській діяльності сприяє формуванню людини-дизайнера як «осередка вічності» і «нескінченності» людського буття. Практичне значення теми полягає в тому, що досліджуються процеси самореалізації особистості в дизайнерській діяльності методами креативних підходів.