Abstract

На сьогодні наша країна посідає одне з перших місць серед країн європейського регіону за кількістю ВІЛ-позитивних осіб, що призводить до негативного впливу на соціальне та економічне життя суспільства: знижує середню тривалість життя, загострює проблеми бідності та соціальної нерівності. Підлітки визнані в Україні групою ризику щодо інфікування ВІЛ та визначаються ВООЗ як підлітки, які споживають ін’єкційні наркотики з використанням нестерильного ін’єкційного інструментарію; хлопці та дівчата, які практикують незахищені статеві контакти внаслідок сексуальної експлуатації, мають незахищений, навіть примусовий секс за винагороду. У статті автори наголошують, що антиретровірусна терапія, не знищує вірус, проте зупиняє розмноження ВІЛ, відновлює функції імунної системи, дозволяє продовжити і покращити якість життя. Також, у статті наголошено, що АРВ-терапія потребує чіткої самодисципліни та особистої відповідальності кожного підлітка, оскільки означає пожиттєвий прийом ліків, до яких має сформуватися прихильність аби лікування було ефективним. Пропуск або затримка прийому ліків може призвести до прогресування хвороби, передачі вірусу іншим людям, поганого самопочуття, розвитку важких захворювань і навіть смерті. Причин припинення, відмови або ж переривання АРВ-терапії підлітками, які живуть з ВІЛ, може бути безліч: наприклад, внутрішні/особисті причини та зовнішні, які не залежать від підлітків.